Чому слухати Цоя – це як куріння та при чім тут рекомендаційні системи?

А також чому Арістовичь це ніяк не зрозуміє.

Ще один сюжет популярного спікера в якому звучить судження – “Роль не належить актору а твір композитору”.

Поміркована та мисляча людина не зможе не погодитись з цим твердженням, але в чому Арістовичь помиляється кожного разу коли мова заходить про культуру? Помилка та ж сама що й не розуміння великої аудиторії що ненавидить його – люди, в більшості своїй, слабкі та легко піддаються спокусам. Не всі, проте більшість – така. Мисляча людина, швидше за все, зможе послухати Цоя або Кіпєлова не піддавшись спокусі подивитись після цього серіал російського виробництка. А далі – якогось російського блогера, альтернативна позиція по війні проти України, рекомендація YouTube – ще більше російського контенту, пропаганда і, в решті-решт – відео Скабеєвої чи Соловйова.

“На заході в людей немає проблем відділити одне від іншого”. Це не правда – можливо в меншій мірі, але люди й там так само вразливі до такої схеми та поступового впливу російської культурної пропаганди. А “відділення” культури країни яка є стратегічним ворогом від їх пропаганди – завдання з яким пересічна людина просто не здатна справитись. Велику роль грають в тому числі сучасні технології – рекомендаційні системи більшості соціальних мереж та контент-ресурсів.

Слухати Цоя – це як куріння. Звичайно, одна цигарка не зробить з вашими легенями нічого поганого. А як на рахунок героїну – чи здатна звичайна людина прийняти дозу не спокусившись продовжити кайф наступного дня? Ні не здатна, 95% людей не здатні. Проте Арістовічь іделізує людей тому так часто розчаровано та емоційно ненавидить велику аудиторію своїх хейтерів та й своїх прихильників – за малодушність та слабкість до спокус.

Бути розумною та мислячою людиною але заперечувати природність ненависті великої частини людей до культури ворожої країни – ідеалізм та й в якійсь мірі інфантилізм. Емоційна позиція що беззаперечно буде вести до радикалізації аудиторії – любові або ненависті.